Віктор Григоров: лінії, що дихають

Віктор Григоров народився 8 червня 1939 року в Семенівці на Запоріжжі  у родині з македонським корінням, що, власне, і пояснює звучання його прізвища латинкою як Grigorov. Звідти  довга дорога до цілком власної мови в мистецтві: спершу живописне відділення Кримського (Сімферопольського) художнього училища імені Самокиша, згодом - майстерня монументального живопису в Київському художньому інституті у професора Володимира Чеканюка. Уже в 1976-му він у Спілці художників, а з 1993 року - Заслужений діяч мистецтв України. Помер у Києві 19 грудня 2002 року.

Коли про Григорова говорять «український Модільяні», це радше медійна спроба підхопити пластику його лінії й витонченість жіночих образів, ніж буквальне порівняння. У центрі його світу - рух, ритм,  лінії. Критики відзначали, що ці лінії «живі, завжди в русі, витанцьовують» і це справді видно в роботах, де абстракція торкається фігуративу, залишаючи багато повітря й натяків. 

Темами він тримається за «вічні» речі: космос, красу, гармонію, таємницю жінки й природи, але й не відвертається від болючих нервів ХХ століття: тривоги, жаху, відчаю. На початку його творчості присутне багато білого й блакитного кольорів, майже холодне сяйво; пізніше палітра густішає. Це художник, який одночасно мислить монументально і пише камерно,  у нього рівно відчуті і стіна, і полотно, і аркуш. 

У 1990-х він бере участь у відродженні київських святинь, а саме  долучається до розписів Михайлівського Золотоверхого та Успенського соборів. Для київського готелю «Салют» створює монументальний рельєф «Рух»; є рельєфи в одеському «Чорному морі», гобелени й вітражі для «Інтуриста». Зі станкового - промовистий перелік назв: «Заклання», «Тривога», «Моя Джоконда», «Чорнобиль», «Жінки у просторі». У цих назвах відчувається і його час, і його інтонація.

Григоров активно виставляється: персональні покази Києва, Парижа, Сорренто, Единбурга, Руана; участь у всеукраїнських, всесоюзних та міжнародних виставках з середини 1960-х. Його роботи мандрують і залишаються в музеях та приватних колекціях України, Франції, Італії, Великої Британії, Німеччини, Австрії, США, Канади та інших країн. За життя його часто запрошували на експозиції в Європі, що дуже добре «зчитувало» універсальний ритм його лінії. 

Кілька штрихів до портрета: він «мислив лінією» - впізнавана калиграфічна траєкторія будує простір не гірше за архітектора; у нього тонка жіноча тема: не еротизм, а загадка присутності, тому й з’являється модільянівський відтінок у порівняннях; у монументі він не «тисне» величчю, а веде за собою - як у «Русі» чи в соборних розписах. 

Біографічна довідка
• 1939 — народився в Семенівці, Запорізька обл.
• 1961 — закінчив Сімферопольське художнє училище (відділення живопису).
• 1967 — випускник КХІ (майстерня монументального живопису В. Чеканюка).
• 1976 — член Спілки художників.
• 1993 — Заслужений діяч мистецтв України; персональні виставки в Києві та Парижі.
• 1998–2000 — участь у розписах Михайлівського Золотоверхого й Успенського соборів у Києві.
• 2002 — помер у Києві. 

Де шукати роботи сьогодні
Короткі біо-профілі та приклади творів доступні у відкритих каталогах галерей і на аукціонних майданчиках (GS-Art/Golden Section, Imagine Point, MutualArt), у приватних колекціях в Україні, Франції та ін.