Family

Віктор Григоров

Наталя Григорова (Олійник)

ГРИ́ГОРОВА Наталія Олексіївна (02. 06. 1943, с. Петриківка, нині смт Дніпроп. обл.) — графік. Дочка Н. Волкової та О. Олійника, дружина Віктора, мати Олексія та Федора Григорових. Член НСХУ (1972). Закін. Київський художній інститут (1968; викл. В. Касіян). На творчій роботі. Учасниця міських та респ. мистецьких виставок від 1966. Проілюструвала книжки: «Запорожці» І. Нечуя-Левицького (не опубл.), «Співучі колоски», «Рай» А. Данте (обидві — 1971), «Як окрайчик біг за хлопчиком» Д. Головка, «Вибрані твори» Г. Гайне (обидві — 1973; Диплом 2-го ступеня видавництва «Дніпро» Респ. конкурсу на краще видання 1973), «Римські оповідання» А. Моравіа (1974), «Про гномів і сирітку Марисю» М. Конопніцької (1976; усі — Київ). Брала участь у розписах Михайлів. Золотоверхого та Успен. соборів у Києві (1998–2000). Окремі роботи зберігаються у Центр. держ. архіві-музеї літ-ри і мистецтва України, Харків. ХМ, Кременчуц. краєзнав. музеї (Полтав. обл.).

Олексій Григоров

ГРИ́ГОРОВ Олексій Вікторович (18. 08. 1965, Київ) — художник-монументаліст. Син Віктора та Наталії, брат Федора, чоловік Лесі Григорових, онук О. Олійника та Н. Волкової. Член НСХУ (1995). Закін. Київський художній інститут (1993; майстерня В. Чеканюка). Учасник мистецьких виставок від 1995. Працює у жанрі іконопису. Брав участь у розписах іконостаса в церкві св. Богородиці Пирогощі («Св. Аарон»; 1997), церкви св. Покрови на Подолі (надвірні ікони «Покрова», «Архістратиг Михаїл»; 1998), дзвіниці Софій. собору (1999), Михайлів. Золотоверхого собору («Янгол», «Св. Пантелеймон», «Св. Трифон», «Св. Трійця»; усі — 2000); монум. панно «Львів» (зал очікування залізнич. вокзалу, 2001), ікони «Ісус Христос» та «Богородиця» для іконостаса Андрія Первозванного в Успен. соборі, розпис купол. частини церкви Різдва Христового («Успіння Пресвятої Богородиці»; усі — 2004, Київ), розпис іконостасів і стін церков Різдва Христового в с. Бобруйки Козелец. р-ну Черніг. обл. (2002, співавт.) та Богородиці Покрови в с. Карабачин Коростишів. р-ну Житомир. обл. (2003, співавт.).

Леся Григорова

ГРИ́ГОРОВА Леся Тимофіївна (14. 08. 1967, Київ) — живописець і монументаліст. Дочка Тимофія і Тамари Лящуків, дружина О. Григорова. Член НСХУ (1998). Закін. Укр. АМ (Київ, 1991; майстерня В. Шаталіна). Учасниця всеукраїнських та міжнародних художніх виставок від 1991. Персон. — у Києві (1998, 2000–01). Брала участь у відновленні розписів Михайлів. Золотоверхого собору в Києві (1999–2000). Основою живопис. робіт Г. є світ квітів, сповнений емоцій, філос. роздумів. Осн. ідея розкривається не оповідно, а через душев. настрій, мист. асоціації. Значну частину складають архіт. пейзажі, що перетворюються на розповіді про героїчне минуле, нетлінні духовні скарби. Художниця сповідує ідею нац. та духов. відродження України. Творчі пошуки зосереджені у галузі живопис. досягнень кольору і ліній, оригін. мови виразу.

Основні твори
«На крилах вічності», «Степові міражі», «Півники», «У вихорі пристрасті» (усі — 1997), «Спогад про Золоті ворота» (1998), «Відродження», «Благовіщення», серія «Меланхолійне» (усі — 1999), «Маки» (2000), монум. панно «Київ» (2001, співавт.; зал очікування залізнич. вокзалу в Києві), «Діана на полюванні», «Муза» та живописні вставки (4–5-й поверхи Будинку з химерами у Києві на вул. Банкова, № 10, 2003).